Подібні судові спори на сьогоднішній день є непоодинокими і розглядаються судами України досить часто. Юристові, який не спеціалізується в земельному праві та не стикався із правозастосуванням земельного законодавства спершу буде важко розібратися в тонкості цього питання. Адже, на перший погляд один із подружжя отримав майно під час перебування у шлюбі й відповідно таке майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

З цього питання вже склалася певна судова практика, що сформована рішеннями Верховного Суду України (далі - ВСУ) й відтак подібні спори вирішуються майже завжди правильно.

Зокрема, ВСУ у своєму Листі від 29.10.2008 р. № 19-3767/0/8-08 в п. 10 чітко зазначив, що земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя.

Із коментованої Ухвали ВСУ вбачається, що Відповідач отримав спірну земельну ділянку у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку приватизації.

Таким чином, земельна ділянка була передана громадянину Г. безкоштовно, а тому вона не може бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З висновками до яких прийшов ВСУ можна цілком погодитися, адже відповідно до вимог Сімейного кодексу, спільною сумісною власністю подружжя вважається те майно, яке набуте дружиною та чоловіком за час шлюбу. Тобто, таке майно має бути придбаним за кошти подружжя внаслідок їх спільної праці і лише тоді воно може визнаватися спільним майном подружжя.

В даному випадку земельна ділянка передана в приватну власність безкоштовно громадянину Г., без залучення коштів подружжя, зокрема, громадянки Ш., а тому земельна ділянка не може являтися спільною власністю подружжя.

Земельна ділянка могла перейти в спільну власність лише у випадку визнання права спільної власності чи переходу права власності на будинок, розташований на спірній земельній ділянці, як передбачено ст. 120 Земельного кодексу.

Оскільки, як вбачається із Ухвали ВСУ, на спірній земельній ділянці подружжям не було побудовано жилого будинку, то у громадянки Ш. не виникло право власності на спірну земельну ділянку.