Окремі питання розгляду судових спорів про наявність переважного права у акціонерів ЗАТ при даруванні акцій іншими акціонерами третім особам  

Питання переважного права на придбання акцій у акціонерів акціонерних товариств закритого типу на перший погляд є не складним у своєму розумінні та практичному вирішенні. Однак, на практиці виникають проблеми у правозастосуванні існуючого корпоративного законодавства з даного питання.

У даній статті мова піде про таке проблемне питання, як наявність переважного права у акціонерів закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) при здійсненні іншими акціонерами цього ж ЗАТ відчуження шляхом дарування акцій третім особам (не акціонерам) та чи поширюється переважне право на інші види відчуження акцій, крім купівлі-продаж?

Причиною для розкриття саме цієї теми є її актуальність та відсутність чітко визначених законодавцем норм, які б знімали всі питання при практичному застосуванні. Варто зазначити, що дане питання не було повністю вирішено і при набранні сили Законом України «Про акціонерні товариства».

Для прикладу пропоную розглянути судовий спір, який неодноразово розглядався судовими інстанціями і у якому авторові цієї статті довелося представляти інтереси Відповідачів.

У лютому 2008 року фізичною особою - акціонером ЗАТ було подаровано іншій особі, яка не є акціонером ЗАТ, акції цієї компанії. Договір було укладено й посвідчено нотаріально.

Дізнавшись про наявність такого договору дарування акцій, інші акціонери ЗАТ звернулися до місцевого господарського суду з позовом про визнання договору дарування акцій недійсним. Під час розгляду справи позовні вимоги були уточненні і полягали у наступному: «поновити переважне право акціонерів на придбання акцій ЗАТ шляхом визнання недійсним договору дарування».

Позовні вимоги інших акціонерів обґрунтовувалися тим, що в результаті відчуження акцій за договором дарування було порушено їх переважне право на придбання акцій, що передбачене ч. 3 ст. 81 ГК України.

Позиція захисту базувалася на тому, що ч. 3 ст. 81 ГК України передбачає переважне право акціонерів ЗАТ саме на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Тобто, стосується лише продажу акцій.

В цивільно-правовому розумінні, поняття «продаж» має більш вузький зміст, ніж в податковому і охоплює лише відчуження майна за грошові засоби, а між фізичними особами було укладено саме договір дарування, який за своєю правовою природою є безоплатним.

В результаті розгляду даного спору судом було прийнято рішення про задоволення позову й визнано договір дарування акцій недійсним. Місцевий господарський суд своє рішення обґрунтував тим, що твердження з приводу того, що переважне право акціонерів на придбання акцій визнається не при будь-яких способах їх відчуження, а лише при їх продажу, суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 11.05.2005 року №4-рп/2005 (справа № 1-11/2005 про права акціонерів ЗАТ). Судом було взято до уваги, що за Рішенням КСУ «положення п. 1, абзацу 1 п. 5 ст. 4 Закону України «Про власність» у контексті ч. 1, 7 ст. 41 Конституції України, у системному зв'язку з ч. 3 ст. 81 ГК України треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами». Також судом було зазначено, що за своєю правовою природою договір дарування, як і договір купівлі-продажу, передбачає відчуження (безоплатне у разі дарування та відплатне при укладенні договору купівлі-продажу) майна у особи на користь іншої особи.

Суд апеляційної інстанції з тих же обґрунтувань залишив рішення місцевого господарського суду без змін.

Будучи переконаними у своїй правовій позиції, сторона захисту звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на підставі таких доводів:

Перше, стверджувалося, що суди попередніх інстанцій застосували неналежний спосіб захисту права Позивачів, внаслідок чого порушено ст. 16 ЦК України, п. 32 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24 жовтня 2008 року (далі – Постанова ВСУ), а також п. 3.12. Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин» № 04-5/14 від 28 грудня 2007 року (далі – Рекомендації ВГСУ).

Таким чином, обраний Позивачами спосіб захисту права є незаконним, оскільки не співвідноситься із встановленими законом способами захисту прав. Належним способом захисту права Позивачів у разі порушення їх переважного права на придбання акцій, що продаються акціонером (а не даруються, як це мало місце між Відповідачами), міг би бути позов про переведення прав та обов’язків покупця.

Дії Позивачів щодо визнання угоди недійсною і без підняття питання про переведення на них прав та обов’язків покупця кваліфікуються як зловживання своїм правом. Звідси, виникає логічне запитання – в чому ж привабливість такого способу захисту, як визнання правочину недійсним для Позивачів? Адже при визнанні правочину, який порушує переважне право, недійсним відбувається двостороння реституція і жодним чином не задовольняються інтереси Позивачів, право яких порушено. За таких умов переважне право і не може бути захищеним, оскільки визнання правочину недійсним насамперед спрямоване на захист та відновлення майнових прав особи, які при порушенні переважного права ніяк не зачіпаються. Отже, відповідно до Рекомендацій ВГСУ, належним способом захисту переважного права акціонерів є переведення на них прав та обов’язків покупця, а не визнання договору недійсним.

Друге, захист переконував суд касаційної інстанції у тому, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували ст. 81 ГК України, поширивши її дію на правовідносини, що виникають у разі дарування акцій. Адже, зазначена норма передбачає переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. ГК України обмежує сферу застосування такого переважного права випадками купівлі-продажу акцій.

Придбавати – означає купувати за гроші. Набувати – означає дарувати безоплатно.

Відповідно до п. 3.11. Рекомендацій ВГСУ, господарські суди повинні враховувати, що переважне право поширюється лише на випадки продажу акцій ЗАТ, але не на інші випадки їх відчуження.

Загальні положення про купівлю-продаж містяться у главі 54 ЦК України, зокрема, у статті 655, яка визначає, що за договором купівлі-продаж майно передається іншій стороні, яка має сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, однією із основних ознак «продажу» є оплатний характер договору.

Договір дарування не є тотожним або подібним до «продажу», оскільки відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування майно передається другій стороні безоплатно у власність.

Отже, положення ЦК України і ГК України щодо переважного права купівлі акцій застосовуються лише до випадків купівлі-продажу, коли ціна, інші умови визначаються не на конкурентних засадах, і тому таке переважне право не має поширюватися на випадки безоплатної передачі акцій у власність або у володіння.

Оскільки, судами попередніх інстанцій не було враховано, що між Відповідачами укладено не договір купівлі-продажу акцій, а договір дарування, при укладенні якого у інших акціонерів ЗАТ не виникає переважного права, сторона захисту вимагала скасувати раніше прийняті рішення.

Стосовно Рішення КСУ, основними аргументами при розгляді касаційної в ВГСУ слугувало те, що суди неправильно застосували його норми, поширивши їх дію на правовідносини, що виникли між фізичними особами при даруванні акцій. Насамперед Рішенням КСУ, дано офіційне тлумачення:

а) статті 4 Закону України «Про власність». Проте ця стаття втратила чинність на той момент, коли між Відповідачами укладався оспорюваний договір.

б) статті 28 Закону України «Про господарські товариства». Проте ця стаття не поширюється на правовідносини, що виникли між Відповідачами на підставі договору дарування (частина 1 цієї статті передбачає можливість придбання акцій на первинному ринку, частина 2 – на вторинному ринку, а частина 3 встановлює, що «перехід та реалізація права власності на акції здійснюється відповідно до законодавства України»).

Отже, згадане Рішення КСУ не дає ні офіційного тлумачення положення ст. 81 ГК України щодо переважного права акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами, ні офіційного тлумачення поняття переважного права акціонерів взагалі.

В результаті, суд касаційної інстанції скасовуючи попередньо прийняті рішення господарських судів й відправляючи справу на новий розгляд у своїй постанові зазначив, що місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги зобов’язаний був встановити наявність у Позивачів суб’єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту його порушення. Позивачі повинні довести та обґрунтувати в чому саме полягає порушення оспорюваним договором переважного права кожного із них.

Крім того, судом касаційної інстанції було зазначено, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором дарування, за яким одна сторона передає другій стороні безоплатно майно (дарунок) у власність. Судами ж попередніх інстанцій не було досліджено, чи передбачено чинним законодавством України обмеження прав власника акцій ЗАТ розпоряджатися належним йому акціями шляхом відчуження за договором дарування.

За результатами нового розгляду спору, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивачів. Зокрема, суд зазначив, що однією з головних ознак, за яким акціонерне товариство вважається закритим, є переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Таким чином, переважне право поширюється лише на продаж акцій і не поширюється на інші випадки їх відчуження. Чинним законодавством України не передбачено обмежень прав власника акцій розпорядитися належними йому акціями шляхом відчуження за договором дарування. А виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства (ст. 81 ГК України, ст.ст. 717, 718 ЦК України), переважне право на придбання акцій акціонерами товариства стосується лише оплатних правочинів, зокрема, набуття права власності на акції за договором купівлі-продаж.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку апеляційна інстанція визнала таке рішення законним та обґрунтованим й відповідно не знайшла підстав для його зміни чи скасування.

Проте, суд касаційної інстанції вдруге розглянувши справу, не знайшов висновки судів попередніх інстанцій такими, що постановлені правильно й знову скасував вищезазначені рішення судів попередніх інстанцій. Справа була направлена на новий розгляд. Підставою для скасування стало те, що в основу прийнятих рішень були покладені висновки, зроблені в тому числі на підставі Рішення КСУ, яке надає офіційне тлумачення наведених положень законодавства у їх системному зв’язку, в тому числі і ч. 3 ст. 81 ГК України, проте не конкретизує способу відчуження акцій (платний/безоплатний), обираючи який при їх відчуженні третім особам (не акціонерам), переважні права акціонерів на придбання акцій порушувалися б/чи не порушувалися б.

При новому розгляді справи, ВГСУ рекомендував судам дослідити, чи є дарування способом відчуження майна, в даному випадку акцій, тобто, вибуття із володіння майна однієї особи і набуття іншою особою права власності на це майно, чого судами зроблено не було.

Таким чином, крапка у даному спорі не поставлена, на неї чекає новий, вже третій розгляд в місцевому господарському суді.

Підводячи підсумки й беручи до уваги відсутність остаточного рішення суду, яке б надало чітку відповідь на питання: чи поширюється переважне право на інші види відчуження акцій, крім купівлі-продаж (договір міни, дарування)? варто зазначити наступне. Все ж таки ч. 3 ст. 81 ГК України врегульовано відносини, які виникли у випадку, якщо акції продаються, тобто, якщо право власності на акції переходить в порядку купівлі-продаж.

Як зазначалося вище, ВГСУ у п. 3.11. своїх Рекомендацій, представив своє тлумачення положення ч. 3 ст. 81 ГК України, де зазначив, що переважне право поширюється лише на випадки продажу акцій ЗАТ, але не на інші випадки їх відчуження. Слід враховувати, що відносини купівлі-продаж регулюються главою 54 ЦК України, яка містить положення як про договір купівлі-продаж, так і про договори поставки, міни й інші.

Правова природа усіх договорів, що врегульовані главою 54 ЦК України полягає у передачі майна однією особою у власність іншій особі в обмін на отримання у власність грошових коштів. Враховуючи це, приходимо до висновку, що під поняттям «продаж» акцій ЗАТ необхідно розуміти всі випадки відчуження акцій їх власниками третім особам (не акціонерам) на оплатній основі по договору купівлі-продаж, міни й таке інше.

Наведене тлумачення поняття «продаж», яке міститься в ч. 3 ст. 81 ГК України, не дає підстав для поширення переважного права акціонерів, передбаченого даною статтею, на випадки переходу права власності на акції на безоплатній основі. Таким чином, законних підстав для виникнення переважного права на придбання акцій, які переходять від акціонера третій особі за договором дарування чи в порядку спадкування немає.

Із набранням Законом про акціонерні товариства законної сили, питання наявності переважного права у акціонерів при даруванні акцій третім особам не втратило своєї актуальності. Хоча ст. 81 ГК України втратила свою чинність, на сьогоднішній день це питання врегульовано ст. 7 Закону про акціонерні товариства, яка закріпила дещо інші норми. Зокрема, наявність переважного права акціонерів на придбання акцій ставиться у залежність наявності такого обмеження у статуті приватного акціонерного товариства. Але знову ж таки, норми Закону про акціонерні товариства закріплюють наявність переважного права акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі і жодним чином не згадується про обмеження при даруванні.